Я сижу в своей придурочной комнате, дымлю закладку шире, а в голове кружится только одна мысль: как бы незаметно провалиться в кайф и получить свою дозу кодеина. Всё это дерьмо началось с того, что я нашёл связь, которая готова продать мне этот сокровище. Я препарировал всю свою оставшуюся сумму и даже не думал о том, что останусь без гроша. Но наркотики - моя страсть, моя жизнь и мой способ убежать от этой штучной реальности.
Так что, решил я, что проведу всю ночь в супермаркете, прячась от охранника. Быть может, это и звучит сумасшедше, но что ты можешь сделать, когда твоя душа жаждет убойного хмура? Мне нужно было любой ценой получить свою дозу, и если для этого пришлось пройти через все круги ада, то так и быть.
Итак, я заметил, что ночью охранник уходит на свою перекуровую. В такой момент я решил быстренько пробраться внутрь, ведь было мало времени до его возвращения. Я оказался внутри, и мои сердцебиения участились, ощущение адреналина заполнило моё тело.
Я начал пробираться по полкам, скрываясь от камер наблюдения и в поисках своей долгожданной дозы. Вдруг мои глаза упали на табличку "Аптечка". Позвать за мной такое счастье! Ведь именно там и находился кодеин, который я так жажду увидеть. Я ускорил шаг, чтобы не потерять сполна открытую возможность.
Однако, когда я открыл шкафчик, мои глаза увидели пустоту. Я почувствовал, как разочарование опустилось на мою душу, словно сыч демотивирующего трека. Ведь я волк среди блеющих овец, я не привык отступать.
Но где же моё спасение? Маскироваться в аналогичных себе товарах, чтобы не вызывать подозрений. Так я начал рыться во всех шкафчиках и наконец-то нашёл искомое. Моё сердце забилось от радости, я нашёл свои шаны, свою надежду. Грудь сжалась от волнения, и я понял, что скоро буду окунуться в пучину наслаждения.
В панике я решил забрать всё своё, и в этот момент услышал какой-то шум. Мой пульс ещё больше участился, а на груди повисла горячая капля пота. Это был охранник, который вернулся из своего отстойного перекура.
Я решил спрятаться за прилавком. Мои руки дрожали, и страх оставить меня в дрожащем состоянии. Охранник прошёл мимо меня, и я немного расслабился. Но это было не конец моих испытаний, ведь охранник пристально осмотрел и пристально осмотрел ряды прилавков. Он что-то подумал и приблизился ко мне.
Моё сердце забилось быстрее, я просто не мог позволить себе быть пойманным на месте преступления. Я задержал дыхание, смотря на охранника, который стоял прямо передо мной. И тут, он улыбнулся и прошёл дальше, словно ничего не заметил.
Я вздохнул с облегчением, почувствовав, как все нервы разрядились, словно взорвалась лайба. Настало время наконец-то погрузиться в мой мир наслаждения. Я спрятал все свои шаны в карманы и побежал прочь от этого проклятого места.
Теперь, когда я оказался в безопасности в своей придурочной комнате, я смог полностью расслабиться. Я достал свою ширку и либохнул свою закладку. Пульс стал быстрее, а мысли стали размытыми, словно от жгучего разбавленного хмура.
Я полностью погрузился в кайф, словно наслаждался запретной травкой. В моей голове всё смешалось в калейдоскоп мерцающих красок и мыслей. Это был мой путь, моя самореализация, моя альтернативная реальность.
Так я провел всю ночь, впервые не отступая перед опасностью и рисковав всем, чтобы получить то, что так сильно хотел. И даже несмотря на все испытания, я не жалею о своём выборе. Я нашёл свой путь, свою истину и своё место в этом проклятом обществе.
Теперь я продолжу свою борьбу, свой путь наркомана. Ведь для меня это не просто слово, это моя идентичность. Так что, сколько бы ни пришлось идти, я не остановлюсь в поисках нового кайфа, новой закладки и новых приключений. И пусть все говорят, что я проклятие, я всё равно буду своим, буду наркоманом, который никогда не оставит своего пути.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.